Наукова школа

Наукова школа Заслуженого діяча науки і техніки, д.т.н.,

проф. Ільницького Л.Я.

Основним напрямком наукової школи проф. Ільницького Л.Я., яка створена на  кафедрі «Радіоелектронних пристроїв та систем», є проведення досліджень в галузі технічної електродинаміки. Цей напрямок визначився на початку сімдесятих років минулого століття, коли за замовленням Науково-експериментального центру автоматизації управління повітряним рухом Міністерства цивільної авіації СРСР на кафедрі була виконана науково-дослідна робота по розподілу робочих частот для сукупності систем радіомаячних систем посадки літаків «СП-50М», що експлуатувалися на аеродромах Московської повітряної зони. Ця робота започаткувала дослідження в галузі електромагнітної сумісності авіаційних радіоелектронних засобів різного призначення. У першоджерел наукової школи крім наукового керівника завідувача кафедри Ільницького Л.Я. стали також Іванов В.О., Сібрук Л.В. та Фузік М.І. Результати роботи цього колективу науковців у галузі удосконалення експлуатаційних здібностей радіомаячних систем посадки були впроваджені в багатьох аеропортах колишнього СРСР.

Значним є внесок наукової школи в удосконалення систем посадки типу ILS. Так, наприклад, на початку 80-х років була розроблена теорія і запропоновані засоби підвищення вірогідності виносного контролю радіомаячних систем посадки. Ці засоби виключали залежність вірогідності контролю зовнішніх характеристик глісадного маяка від погодних умов. Тому вони були впроваджені в виробництво і використовувались у системах виносного контролю радіомаяків СП-70 та СП-85. У ті ж роки на кафедрі вперше була розроблена теорія спеціальних антен типу «І» («Інтерферометр»), призначених для застосування у системі посадки, що експлуатуються в особливих умовах. Теорія одержала визнання у спеціалістів, які займалися виробництвом і експлуатацією цих антен.

На час поступового переходу світової цивільної авіації від систем по­садки метрового діапазону до систем посадки мікрохвильового діапазону (МLS), на кафедрі була створена методика забезпечення сумісної роботи двох різнотипних систем посадки (ІLS і МLS) для одного напряму заходу літаків на посадку. Ця методика була в лютому 1991 року схвалена Міжнародною організацією цивільної авіації (ІСАО) і рекомендована для застосування у перехідний період.

У науковій школі були розроблені також теоретичні підвалини антени «СИПРИМА», застосування якої підвищувало точність наведення літаків за допомогою привідних радіомаяків в аеропортах зі складним рельєфом підстилаючої поверхні. Розроблена також методика розрахунку комплексних коефіцієнтів відбиття радіохвиль, що збуджуються елементарними вібраторами, якщо площина падіння збудженої хвилі не співпадає з координатними площинами базової системи координат, створена методика розрахунку поля випромінювання антен, що встановлювалась на об’єктах складної геометричної форми. Створено методику розподілу робочих частот радіомаячних систем посадки, яка забезпечувала електромагнітну сумісність при значній насиченості певної території радіомаячними системами посадки.

У 1998 році на основі розробленої теорії була завершена робота з моделювання точнісних характеристик радіотехнічних систем посадки літаків.

У дев’яності роки була проведена теоретична робота по створенню методик прогнозування точності функціонування радіоелектронних навігаційних систем. Методики базуються на розв’язках диференційних задач, що стосуються формування поля випромінювання в просторі антен систем ІLS, МLS, VOR та контрольно-коректувальних станцій супутникових систем радіонавігації. Одна з цих методик використовувалася при будівництві аеропорту Сант-Яго де Куба.

У подальшому була розроблена методика розподілу частот і способів розташування антен диспетчерського радіозв’язку. Створена також методика виявлення каналів прийому у системі диспетчерського радіозв’язку, які можуть опинитися ураженими інтермодуляційними завадами третього або п’ятого порядків. На основі розрахунків за цією методикою стає можливим здійснити вибір необхідних захисних заходів.

Усі методики базуються на оригінальних теоретичних дослідженнях, здійснених у науковій школі провідними фахівцями у галузі технічної електродинаміки.

Під кінець восьмидесятих років було сформовано новий напрямок науко­вих досліджень, який стосувався проблем розробки методики кількісних оцінок цілісності та безперервності обслуговування високонадійних радіомаячних систем посадки ILS на етапі експлуатації та порівняння цих оцінок з нормативами ІСАО. Відповідна робота була виконана і впроваджена. Розроблені і впроваджені були також методики кількісного оціню­вання цілісності та безперервності обслуговування підсистеми залежних наглядів супутникової радіонавігації «ГЛОНАСС». У подальшому ці методики були розповсюджені на інші радіоелектронні системи надзвичайної відповідальності.

У дев’яності роки було створено теоретичне обґрунтування та здійснено дослідження впливу електромагнітних випромінювань, інтенсивність яких не перевершує гранично припус­тимих рівнів, на зростання по­милок першого та другого роду в рішеннях лю­дини-оператора ергатичної системи, наприк­лад, диспетчера організації управління повітряним рухом. Методика тестування, що розроблена на кафедрі, експериментальна перевірка впливу неіонізуючих електромагнітних полів штучного походження може стати основою відбору кандидатів, організм яких є стійким до негатив­ного впливу електромагнітних полів, існуючих на робочому місті.

У 2004 році на замовлення Міністерства охорони навколишнього природного середовища України виконана господарська НДР “Проведення наукових досліджень щодо впровадження збору за шкідливий електромагнітний вплив на довкілля”

У зв’язку з прискоренням впровадження новітніх технологій набули нового змісту дослідження, що пов’язані з електромагнітною сумісністю та радіомоніторингом. Так на замовлення Держзв’язку України виконані наступні НДР: “Розробка програмного забезпечення щодо визначення норм частотно-територіального рознесення між засобами системи мобільного зв’язку стандарту CDMA-450 та іншими РЕЗ”(2004-2005р.р.), “Розробка програмного забезпечення та проведення відповідних технічних і економічних оцінок щодо перерозподілу спектра між смугами загального та спеціального використання у смузі 390-470 МГц для впровадження нових радіо технологій” (2005-2006р.р.), “Рекомендації щодо використання існуючих та перспективних мереж радіозв’язку для надання розширеної номенклатури послуг зв’язку в депресивних регіонах та місцевостях України з низькою щільністю населення” (2007 р.).

У 2012-2013 роках під керівництвом проф. Сібрука Л.В. виконувалась НДР щодо розробки апаратури передачі даних безпілотної авіаційної системи, що включає наземний пункт управління польотом безпілотного повітряного судна та бортову апаратуру. Створено експериментальний зразок та проведені льотні випробування.

Таким чином головний напрямок функціонування наукової школи охоплює питання, що пов’язані з удосконаленням антенної техніки, забезпеченням еле­ктромагнітної сумісності радіоелектронних систем, оцінюванням експлуатаційних властивостей систем надзвичайної відповідальності, радіомоніторингом, раціональним використанням радіочастотного ресурсу, впливом електромагнітних полів штучного походження на якість функціонування людини-оператора ергатичної системи.

У науковій школі проф. Ільницького Л.Я. підготовлено 30 кандидатів та 3 доктори технічних наук.

Серед публікацій можно виділити наступні:

1. Ильницкий Л.Я.,Волынец В.А., Червецов В.В., Казимирчак В.В. Регламент технического обслуживания радиолокатора типа ДРЛ-7. Монография. М. Редиздат МГА, 1969. 20 др.арк.

2. Ильницкий Л.Я. Применение дробно-рациональных приближений в теории функциональных преобразователей. Монография. К.: Наукова думка, 1971. 15,25 др.арк.

3. Ильницкий Л.Я., Болбот А.А., Куприянов И.И. Монография. М. Транспорт, 1976. 11,67 др.арк.

4. Ильницкий Л.Я., Болбот А.А., Хорошко В.О. Проектирование, испытание и производство широкофюзеляжных пассажирских самолетов. Монография. М.: Машиностроение ,Том ІІІ, книга 2, 1980. 12.2 др.арк.

5. Ильницкий Л.Я., Болбот А.А. Антенные устройства аэропортов гражданской авиации. Монография. М. Транспорт, 1983. 14,15 др.арк.

6. Ильницкий Л.Я., Иванов В.А., Фузик М.И. Электромагнитная совместимость радиоэлектронных средств. Монография. К. Техника, 1983. 8,44 др.арк.

7. Ильницкий Л.Я., Макаров К.В., Шешин И.Ф. Радионавигационные системы аэропортов.  М.: Машиностроение, 1988. 23,95 др.арк.

8. Ільницький Л.Я., Сібрук Л.В., Хорошко В.О. та інші. Датчики. Довідник. Львів: Каменяр, 1995. 16,8 др.арк.

9. Ильницкий Л.Я., Сибрук Л.В., Фузик М.И. Теория антенных устройств. Учебник. К.: КМУЦА, 1996. 20,46 др.арк.

10. Ільницький Л.Я., Сібрук Л.В. Антени. Навч. посібник з грифом МОНУ. К.: КМУЦА, 1998. 13,5 др.арк.

11. Сибрук Л.В. Моделирование точностных характеристик  радиотехнических систем посадки воздушных судов. Монография. К.: КМУЦА, 1998. 11,7 др.арк.

12. Ільницький Л.Я., Савченко О.Я., Сібрук Л.В. Антени. Підручник. К.: Укртелеком, 2003. 31,3 др.арк.

13. Ilnitskiy L., Sibruk L. Antennas. Kyiv: NAU, 2003, part 1, 9,25 др.арк., 2005, part 2, 6,75 др.арк., 2005, part 3, 4 др.арк.

14. Ільницький Л.Я., Сібрук Л.В., Слободянюк П.В., Благодарний В.Г. Антени телекомунікаційних і моніторингових систем.-К.: УДЦР, 2012.-240 с.

15. Ільницький Л.Я., Сібрук Л.В., Щербина О.А. Пристрої надвисоких частот та антени. Навчальний посібник.- К.: НАУ, 2013. -188 с.

За результатами наукових досліджень було опубліковано приблизно 160  статей та вісім монографій.

У роботі наукової школи активну участь беруть доктор технічних наук, професор Ільницький Л.Я., доктор технічних наук, професор Іванов В.О., доктор технічних наук, професор Сібрук Л.В., кандидат технічних наук, доцент Богатир В.Т., кандидат технічних наук, доцент Габрусенко Є.І., кандидат технічних наук, доцент Любімов О.Д., кандидат технічних наук, доцент Щербина О.А., кандидат технічних наук Задорожній Р.О., асистент Моргун О.А., асистент Бондаренко Д.П., молоді спеціалісти та аспіранти.